Ось і прийшла пора прощання: Дзвенить востаннє нам дзвінок, Ми скажемо: "Школо, до побачення!" Всьому свій час, всьому свій срок.
Два крила в рушничка,
Мов два птаха,
Понесуть у далекі світи.
Мамо й тату, любов ваша ніжна
Завжди буде зі мною іти.
Подаруйте рушник на дорогу,
Щоби, як там не склалось життя,
Серцем би повертав до порогу,
Із якого піду в майбуття.
Дорогі випускники, а пам’ятаєте, як все розпочиналося.
Одного вересневого ранку ви, дехто з радістю та завзяттям, дехто з острахом та сльозами на очах, прийшли до школи. Вас зустріла усміхнена та красива перша вчителька. Це вона взяла ваші тендітні рученята і повела за собою у чарівний світ знань, такий складний і незвіданий.
Це на неї, добру і лагідну, дивилися ви з надією, у неї шукали захисту. Ловили кожне її слово, пильно вдивлялися в очі, шукаючи там відповіді на всі запитання.
Тож яким великим, щедрим, добрим і чуйним має бути серце, яке вмістило біль і радість кожного з вас. Пам’ятайте її завжди.
Самий відповідальний і головний момент для наших випускників.... Вручення свідоцтв про закінчення школи.
Уже обрій вечірній погас І повітря п'янить матіолою. Свій найперший танцюємо вальс І сумуєм за рідною школою. Я рукою тримаюсь руки Наймилішого в світі союзника, Нас несе, ніби вітер хмарки, Із серця зачаровує музика.
Ми свідомі того, що дорослі ми нині. В мирних днях всі плекаєм своє майбуття. Твердо віримо ми, що і в нас, в Україні, Ми збудуємо гідне людини життя.
